Дощ

Ти – надвечірок мій, ти – мій далекий горизонт,

Ти – дощ раптовий, але доля вкрала в мене зонт.

Я змокла дуже і тепер хворію я,

Ти – дощ негаданий, та ще й до того доля не моя.

Ти не в руці синиця, а журавель у небі,

Й немає змоги в мене дотягнутися до тебе.

Я бачу ваш синхронний, красивий ваш політ,

Тож проживіть ви з нею в цій щасливій казці чималенько літ!!!

***