Дощ

Не дощ, — а кінь.

Гнуздечки брязкотять,

То чалий кінь

Чвалає темним містом

І гречно клонить голову додолу,

То сонний Сон вертає вже додому,

Гнуздечки срібні випустив із рук.

Волочаться…

І тільки: дзвінь та дзвінь, —

Хтось часто так частує тишу.

І зупинився сивий кінь,

Лиш чути — Сон спокійно дише,

Наморений за довгу ніч…

***