Дощ впивався в шкіру голками

Дощ впивався в шкіру голками,

Ти промокла під небом Лондона.

І душа стала зовсім мокрою,

І душа стала геть оголена.

Під покровом ночі, розхристана –

Шукала себе – не знаходила.

Думки тет-а-тетом виснули:

Дорогою ціною свобода…

Коли падаєш на коліна,

А біль б’є градом у скроні

Треба знати, що хтось в тебе вірить,

Треба мати чиїсь теплі долоні.