Дощить з самого ранку нині в Лондоні

Дощить з самого ранку нині в Лондоні…

В відкриту душу – сльози неба без жалю.

Я тим солоним морем вкотре переповнена,

Що в нім кінця не бачу і краю.

Знову дощить. Я так люблю похмуре небо,

Кафе-латте і теплий светр на плечах…

Мені б коло вікна помріяти про тебе,

Та знову ніколи – в турботах і ділах.

Дощить… За ким сумує так природа?

Калюжі й небо – все змішалося в одне!

Ні, я не злюся на таку негоду!

То просто місто під дощем німе:

Безмовні вулиці, безликі перевулки,

Від метушні дощем надійно сховані.

І знову краплями важкими по бруківці

Дощить з самого ранку нині в Лондоні…