ДОЩОВА ІДИЛІЯ
Written 2017-10-01
Дощ грає тихо й неквапливо
Свій осінній, проникливий концерт
Котяра-час потягається ліниво
І малює ідилічно-замріяний портрет
Камін дарує лагідне тепло
Дровенята потріскують в вогні
Жевріє в келихах трояндове вино
І щасливих двоє в кохання царині
Ти рукою торкнешся мого плеча
Я всміхнуся у відповідь ніжно
Догорає дня забута свіча
А в твоїх обіймах солодко й втішно
Слова зайві замкнемо в шухляду
Зачекають до завтра дзвінки телефонні
В думках не буду наводити ладу
Я сьогодні в твоєму полоні
© Леся Приліпко-Руснак, 24.09.2017