Досвід

Нерв пам’яті, оголений літами,

вже занімів, і біль давно ущух;

і пагорб часу, мов замет, розтанув,

розмив сліди щоденних завірюх…

Що ти вчинив за дні своєї плоті

для ствердження покладених чеснот?

…І німував, і віддававсь скорботі,

ятрив байдужим пустослів’ям рот?

Чи вдосконалив серце у стражданні,

зусилля множив, може, на думки?

Чи так і жив, збігали дні недбайні,

вивітрюючи ніжність із руки?

Чи ж вирок долі свою чинність збуде,

якщо комусь ти звіришся в словах,

що ти зробив, щоб склали дяку люди,

щоб твоє ймення стигло на губах?

Ні, ще не пізно долю обігнати,

для добрих вчинків кожен має час,

людині кожній не минути чатів:

чи бути злу — залежить те від нас.

Ще можеш комусь кров свою вділити

і вихопить дитину з-під коліс,

ще можеш, можеш так життя прожити,

що вділиш комусь радість замість сліз.

Тож до людей іди хутчій відкрито,

їх клопоти на власні оберни,

бо задля інших тільки й варто жити,

якщо життя черпати з глибини.

***