Довге чекання

Заради когось мусимо кидатись з гори

і як Пірам та Фізба сплітатись у дерева,

коли корінням, мов руками обвіва з пітьми

твій усміх, мов освітлена нічна Женева.

Заради когось мусимо писати ці вірші

вплітати слова любові і кохання

та не діждавшись сонця сходу та світання,

ми несемось туди, де з печі дістають коржі.

Цілуючи долоні і зап'ястя,

цілуючи ключиці і вуста,

щоб на губах лишався лик Христа,

який обсохне і залишить спогади та щастя.

Збиратись треба вже в дорогу, діставати упряж,

сідлати всіх коней й чимдуж тікати в далечінь,

щоб приближати зближення очей і нас же ж

горнути в хіть і тіла тінь.