Дозволь мені

Дозволь мені тебе кохати здалека,

одним оком, чи одним доторком,

дай торкнутись тебе, як злітає лелека,

затягнувши небо солодким вранішнім мороком.

Дозволь солодити тобою мій чай -

не медом і не молоком солодженим,

а лиш твоїм посміхом, що як небокрай

зоріє над лісом несходженим.

Дозволь обігріти тобою себе

і здалека тішити образ тобою,

і вже не важливо, хто цілує тебе,

коли душа твоя живе зі мною.

Дозволь тобою дозволяти собі

тішитись маленькими дурощами,

де цукерку тобі і цукерку мені,

насолода простими лиш радощами.

Дозволь з-за кута зазирнути в обличчя,

подивитись, чи все в тебе добре,

і дізнатись, чи рівне узбіччя

в дороги, що йде через гОрби.

Дозволь відчувати твій запах волосся

у снах невеликих й дуже коротких,

де серед пшениці й жита колосся

впізнаю лиш твій єдиний, солодкий.

Дозволь не давати тобі засинати

малими своїми віршами,

бо як мені тебе лиш кохати,

якщо не дозволиш цього між нами?!