Друг, який ненавидить самоту. 6#85

Хоч звісно я і не той, що заповнить примарну і глибоку пустоту,

І нажаль, як не хотів би, не завжди зможу бути поруч.

Та мені подобається, концепт друга, який ненавидить самоту,

Який готовий спробувати зруйнувати поганий настрій, власнóруч.

Кажу прямо - не граю в ці ігри хитрого розуму,

Нічого не обіцяю, та не прошу - щоб ти була ще вільніша,

Але мені довподоби на дотик відчувати очей твоїх глибину,

І моя смута сьогодні без тебе, на диво, трішки сильніша.

Давай, ми разом із тобою, станемо вільними і щасливими,

Відокремлено від нудного світу, та звісно від нас самих.

Давай, ми разом із тобою, станемо до всього байдужими,

Хіба тільки так, ми зможемо дивитись тверезими на світ.

Хоч звісно ти і не та, що заповнить примарну і глибоку пустоту,

І нажаль, як не хотів би, не завжди зможеш бути поруч.

Та мені подобається, концепт друга, який ненавидить самоту,

Який готовий спробувати створити гарний настрій, власнóруч.