Друзям

На обличчі смужки-зморшки додають нам віку трохи,

І для молоді ми люди вже з далекої епохи.

Але з друзями душею ми стаємо, як раніше,

Знову шибеники-хлопці, тільки зачіски рідкіші.

Я беру до рук гітару, спів народжується в серці,

Є бажання обійняти все життя у круговерті.

Пам'ятаю струни жили, як натягнуті канати,

Друзям знов би заспівати та мелодію заграти.

Пригадаю своїх друзів, а можливо і зустрінусь,

Пригадаю про події, поділюсь і пожаліюсь.

Друзі вислухають щиро, допоможуть і порадять,

І ніколи не покинуть, і ніколи не образять.

Друзям знову заспіваю, пригадаймо як кохали,

Як зростали, як навчались, як знаходили й втрачали.

І розкажемо ми дітям, як з дитинства ми дружили,

Про що мріяли колись ми, що забрали, що лишили.

Говорити друзям можна, все відверто без хитринки,

Після чарочки хмільної не рахуємо хвилинки.

Пригадаємо ми юність, що була у нас яскрава,

І нам є про що згадати і веселе, і цікаве.

В Бога прошу, якщо можна, трохи більше ніж хотілось,

Трохи настрою, здоров’я, а в житті вже щось змінилось.

Наші діти вже дорослі, зустрічаємось ми рідко,

А роки летять, спливають неупинно, прудко, швидко.

Побажаю своїм друзям, щоб душею не старіли,

Щоб частіше ми збирались і про всяке гомоніли.

І зв'язків щоб не втрачали ми ніколи між собою,

Ну а тема про здоров'я не була щоб головною.

На обличчі смужки-зморшки додають нам віку трохи,

І для молоді ми люди вже з далекої епохи.

Але з друзями душею ми стаємо, як раніше,

Знову шибеники-хлопці, тільки зачіски рідкіші.