Дух перемоги

Десь звучання сопілки марніє

Перемоги моєї весна

Материнська душа сивіє

Бо чекає століття вона.

Перемоги, а не параду

Сотні зустрічей, а не біль,

Як свідомості дати раду,

І не сипати сиву сіль.

Коли десь ти прокинеться вранці

Зрозумієш, що вже перемога

І зійдуть всі на першій станції

Бо додому легка дорога.

Оживуть всі міста і села

Перестануть боятися ночі

Але кожному сниться Сміла

І згвалтовані люди в Бучі.

І ще сотні таких історій

Ніби лезом ідуть у сни

Як прокляті всім світом орки

Не зупиниться, тварі вони!

Це цинізму відкриті очі,

Пропоганди сліпа бруднота

Під покривом десь темної ночі

Прокидається ця сволота!