духота

не маю ані слова, ні фактури,

сам у собі нужденний і задушений,

і хочу йти, і не бажаю рушити -

у натовпі стою

плече - в плече

сутужно диха плетиво речей,

одеж і тіл,

лише бракує викрику.

все мало їм, все тісно їм -

незвиклому

ще хочеться зробити крок назад

лимонний місяць поверта на спад,

ніч у віконці камери-обскури,

ніхто не вийде зі своєї шкури,

хоч як би не звивався поміж грат

сіль проступає з крісел і колін;

пірни углиб - і зарости коралами,

аби не бачили і не чіпали там

того, хто у сім'ї єдиний син