«Думи, діти мої»

Думи, діти мої,

Думи, любі мої!

З усміхнутим лицем

В тій понурій тюрмі!

Наче запах весни,

Налітаєте ви,

Скорбне серце моє

Потішаєте ви!

Де жура душу тлить,

Живе серце болить,

Де в важкій боротьбі

Духа втома в’ялить,

Де хитається ще,

Сумнівається ще

Ум, де думка нова

Загорається ще, –

Там ви, думи, летіть,

Слабосилих кріпіть,

В горя й сумніву змрік

Лийте радісний світ!

6 апреля 1880