Думка лине понад небо

Думка лине понад небо

І немає вороття!

У спокусах, біля тебе

Я залишу півжиття!

Розтинає милий погляд

Сонця стомленого суть.

Просторовий твій світогляд

Мого мозку – каламуть!

Мрії бавляться в екстазі.

Ніч ковтає наші сни!

Розпорошені у часі

Шаленіють “двигуни”.