Думки самотнього

Самотність... Скільки я писав...

Співав я скільки через неї...

Вона народжує ідеї,

Що я при всіх в собі тримав...

В самотності міняюсь наче,

В цей час лише душа моя...

Таким мене ніхто не бачив,

А це я справжній! Ось він - Я!

Десь романтичний, десь мрійливий,

Можливо трохи я сумний...

Чутливий дуже, не сміливий...

Це щира правда! Я такий!

Комусь розкажеш - посміється...

Але я звик! Не чую сміх,

Бо пісня ніжна гучно ллється

Та обійняти хоче всіх!

Самотність... Наче поряд Бог!

Натхнення... Хочеться співати!

Та треба, мабуть, ще сказати,

Що сумувати краще вдвох!