Дурень

я повішусь дощем

на твоїх обважнілих повіках

і вітром між пальцями

пробіжусь босоніж

ти знаєш не розказуй

мені про завтра

бо майбутнє вже

подорослішало

на мить

.

чим більше ти будеш

вивчати мене

тим

більше будеш розчаровуватись

і все буде як із усіма

попередніми ляльками

лягай навпроти

будемо мовчати у піжмурки

ця ніч прийде й

заколише нас і

коли ще буде така історія?

.

ролі

маски

а давай так?

без пафосу

із галасом будемо

бити стереотипи любові

і з трепетом видалимо

той кадр із плівки

де ти підеш від мене

.

тобі холодно

у плечі?

а мені по

серцю гілками

без листя і

летіти у вись

хіба після

таких свіжих

порцій відчаю і

стисло – недоречних

приречених речень

я хочу любити наших ще

ненароджених дітей

правда дурень?