“Душа моя – пустка холодна й німа”

Душа моя — пустка холодна й німа…

Нічого в тій пустці самотній нема:

То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,

То, граючись, діти малі розібрали.

Душа моя — дно безджерельне й сухе,

Де тільки сіріє каміння важке…

Тим сірим камінням колись в мої груди

Все били без жалю, жалкуючи, люди.

1906