“Душа наїлася, та бреше”

Душа наїлася, та бреше.

А бреше як! і те і се.

Що вуж, мовляв, корову ссе,

А відьма жінці косу чеше.

Мовляв, каміння — це вода.

Нещастя — щастя. Радість — горе.

Зажура — сміх. А сміх — біда.

Зозуля — півень. Крапля — море.

Що бороною розум чеше

Цей вічний час в ім’я доби…

Душа наїлася та бреше.

А бреше як, не доведи!..

1960