Душа обважніла, як жорна,

Душа обважніла, як жорна,

В полоні страшного і злого.

Земля благодатна і чорна

До решти знеснлила ноги.

І от її знов розбудила

Хода круторої пари.

І серцю, як перше, є мило

Стрічати вечірню отару.

Лише ковалі невсипучі,

Куючи від сходу до сходу

Металь небувалий, сліпучий,

Ворожать майбутні походи.