Душа поета (252)

Душа поета - не його перо,

і не рядки, написані при ночі.

Це почуття, що виклані ними,

це їх тепло і виснажені очі.

Душа поета - не частина тіла,

вона не в мозку, у крові, руках.

Вона у ритмі серця і чорнилах,

що на папер лились у всіх роках.

Душа поета - те, що буде далі,

що лишиться у спадок читачам.

Думки і почуття, емоцій торба,

як напуття майбутнім діячам.