“Душа твоя не коло мене”

Душа твоя не коло мене —

в безбарвних снах тебе нема…

Безбарвніє й трава зелена,

день, мов сторінка та німа,

де проти сонця букви зблякли,

але й уяви теж забракло,

щоб з жовтизни тебе гукнуть…

І голосу останні краплі

спромігся мовчки проковтнуть…

По шию — холод, ні, він в роті,

що навіть важко продихнуть,

і світло на найвищій ноті

зривається у каламуть.

Але ж і там, де серцю воля,

де місця розуму нема,

то виникають латки поля,

то цямри вікон, то пітьма…

***