душа в них на двох одна

Із любові лишала рам’я,

Виривала її із серця.

Убивала ночами пам'ять,

Хоч упевнена – не зітреться.

Хоронила пісні і вірші,

Із життя вирізала знімки.

Дожидала часи найгірші –

Безутішну самотність жінки.

Котрий рік жар не угаває,

І від того безплідні муки,

Бо душа в них на двох одна є,

Лиш окремо серця і руки.

________________________________

Становилась ещё упрямей,

Вырывала его из сердца.

Убивала ночами память,

Не давала любви согреться.

Хоронила стихи и песни,

Удаляла из жизни фото.

И терзалась! Без доли мести.

И без прав на ещё кого-то.

Не учла основной детали,

Оттого и бесплодны муки,

Что душа на двоих одна лишь,

Только порознь сердца и руки.