Душі дерев

У задумі ліси і холодні колоди,

Що оселями стали

Для заблуканих духів…

Вічні душі дерев,

Які порубали

Дужі сонячні душі,

Дужі сонячні руки…

Вони ходять самі

І блукають укупі,

І ховаються там,

Де лукавлять криві…

Вічні душі дерев, –

Такі непідкупні

І живі…