Душпастир

Він – паша і пастух. А ми – навкруг,

порядні, зняв, отож, реміння з шиї,

і ту крамолу, що спочатку – дух,

знов дарував.

І кожен розуміє.

Ми п’єм вино – то крівця не його!

Ми хліб їмо, бо не його то тіло!

На це нам досить розуму свого.

І нам хоч це принаймні зрозуміло.

Чи сам пасись, чи з братом поділись,

а душу мусиш відшкребти від лепу,

бо він відторгне – не підніме ввись

хмільну дурепу до святого склепу.