Два ножі

Схрестилися над нами два ножі

Спустилася імла повільна

Владає сила невідома і свавільна

І місяць вже тому як ми чужі.

Самотний знову я. Сумний навіки.

Без шляху. Без мети. Розавить десь авто.

Я ніби гімназист благаю серцю ліки

І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.

5. II. 1917. Владивосток