Два рабини

Два рабини на коршомці

Зашабашували,

Одправили борухати,

За стіл посідали.

На кождому лапсардаки,

Шапка шабашкова,

Сидять собі коло столу,

Жоден — ані слова.

Аж приходить чоловік наш,

Кварту набирає.

«А хто то в вас, орендарю?» —

Шинкаря питає.

«І то рабин, і то рабин!» —

Шинкар обізвався.

«Чому ж вони не говорять?» —

Чоловік спитався.

«Ет, Іванцю,— жидок каже,—

Нащо то питати!

Що розумні такі люди

Мають розмовляти?

Що один з них добре знає,

То і другий знає,

А чого один не знає —

І другий не знає».