Два серця

У вечір, в обрії, у спів

підем, обнявшись, перед себе.

Мов черепицю із дахів,

зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,

загорнемося в хутро ночі.

Хай два серця — два голуби

співзвучно й тужно затріпочуть.

3 квітня 1935