Дві сторони магніту (173)

Ти пахнеш м‘ятою,

твоя шкіра - шовк.

Від сяйва твого,

у суспільства шок.

А я пахну металом,

моя шкіра - граніт.

У суспільсті я - рана,

для обурень магніт.

Твої очі - туманність,

а твій голос, як мед.

Ти - харизма і радість,

все прямуєш вперед.

Мої очі - клуб диму,

а мій голос, мов грім.

Я - лиш тяжкість і холод,

я - закинутий дім.

Твої руки тендітні,

а волосся розкішне.

Ти наркотик відкритий,

ти - життя вже успішне.

Мої руки, мов гілки,

а волосся скосили.

Я - токсичні відходи,

до життя втрата сили.

Ти, мов ясна погода,

промінь сонця у зливу.

Ти квітуча рівнина,

центр щастя пориву.

Я, мов втрачені гроші,

камінь на дні криниці.

Я - забутий пароль,

я - патрон у рушниці.

Ти - солодощі з чаєм,

ти - улюблена пісня.

Ніби золотий перстень,

як трофей, бою після.

Я - розбитий годинник,

я - мов втомлені очі.

Без чорнил нова ручка,

я - в істериці ночі.

Ти - сон повноцінний,

ти - емоції, мрії.

Ніби спокій і сили,

ти - щасливі події.

Я - зіпсована їжа,

я - упавші підкови.

Як бездумні години,

мов бездушні промови.

І не бути нам разом,

я цього і не хочу.

Бо не можу зламати,

твою душу дівочу.

Бо я - чорні руки,

а ти - білі стіни.

Бо я - кров і муки,

а ти - вітаміни..