Два Янгола

Два янгола на небі жили,

Кохання своє тримали в руках.

Так щиро сміялись, любили,

І радість горіла в очах.

Обмінялись серцями вони,

Так тепло і добре їм було у двох,

Що в душах жив промінь весни,

І тішився за них навіть Бог.

Як в раз янгол серця не втримав!

Впустив на землю, розбилось воно.

А вона тримала і плакала серце його.

Так боляче їй не було давно…

В її душі осінь настала,

Хотів  він, щоб стало все як було.

А його душа, сильно себе картала,

На землі шукав її серця тепло.

Знайшовши його, піднявся до неба,

І вічного Бога він попросив:

Розбитого серця їм вже не треба,

Щоб серце її, Бог відновив.

Мудрий Бог янголу відповів:

“ хай ваше кохання живе в небесах! ”

Своєю рукою по розбитому серці провів –

Тримай його міцно в руках…