Два янголи

Де два світи переплітають руки,

Небесна плине лазурова світлотінь,

В чеканні, після довгої розлуки

Зустрілась дівчина із янголом святим.

Ця мить у карбі дивним поєднанням

Очей ясних, мов сяйво всіх зірок,

Вона для них і перша, і остання,

У дім свій – в рай, або в безодню крок.

Вона не може руку простягнути,

Не може він торкнутися крилом,

На них вже пов’язала доля пута,

Кривава доля, в пеклі б’є чолом.

У янгола віки, як в Аполлона,

Ще сотні літ цей світ перелітать,

А дівчина в смертельному полоні,

Їй хоч на мить такі б крилечка мать.

Вона б тоді за янголом священним

Вимірювала кожен дюйм землі,

Звільнила б душу-арештанта з пут вогненних,

Була б мов сизокрилі журавлі…

І янгол би тоді зазнав спокою,

Відчув, що з нею ще тепліше, ніж в раю,

Він вирішив: у Господа в покоях

Вимолювати доленьку свою.

Як ви всі знаєте: у Бога справ багато

Як зір на небі, на землі травин,

Тож йшли роки, лягла дівчина спати,

В землі обіймах вічні бачить сни.

Аудієнції чекає святий Янгол,

Мов ріже крила біль гострющим лезом,

Та ось зібралися всі в небі різних рангів,

Щоб винести свій вирок в лоні честі.

На троні Бог, володар справедливий,

Свій мудрий погляд сипле він на всіх,

Страшну на землю посилає зливу,

Щоб змити з дівчини народження той гріх.

О, янголе, твоя ось наречена,

Тепер і в неї крил лілейний стан,

Твоє кохання чисте і блаженне

Творить уміє сонячні дива…

Де два світи переплітають руки,

Небесна плине лазурова світлотінь,

В чеканні, після довгої розлуки

Зустрілися два янголи святі.