Дві букви (26)

І знову чутно звук поразки,

і стукіт серця знову нароста.

Лише на мить ті були зняті маски,

і знов здригаються холоднії вуста.

Кажете ні, які ж це звуки щастя,

не було втрачено ціннії літа.

Нова щілина затуляє сонце,

серце лютує, рветься на шмаття.

Дякую вам, за ті дві букви,

що зберегли краплину сліз і сил.

Не будуть плакать діти й внуки,

за те нещастя, що їм не просив.