Двоє

Зеленоокий птах на підвіконні,

Чекає ранньої весни,

Моя душа — твої долоні,

Мої вірші — твої казки.

Тихенько пісню заспіває,

Та бура пташка на вікні,

Невже той попіл ще палає,

Що десь залишився в мені.

Давно забув я, як радіти,

Забув, як ранок зустріча,

Ми сміємось, неначе діти,

І слухаємо спів сича.

Листя у лісі зеленіє,

Ти подивилась у вікно,

Щось у середині так гріє,

Нехай би вічно там було.