Дивно

Так дивно прокидатися вранці

Від теплих сонячних променів

Що ласкаво торкають обличчя

Не від звуків раптових вибухів

Або довгих, тривожних сирен

Так дивно проходитись вулицею

Де люди не біжать з дітьми

Та важкими валізами в руках

Вони спокійно ідуть в магазин

Вигулюють грайливих собак

Так дивно дивитись на цих людей

Їх обличчя не затьмарює смуток

Вони думають що готувать на вечерю

О котрій прокинутись в понеділок

Стабільне життя, повне рутини…

Тепер усе це так дивно

Забуваєш, що і ти був таким

Але колись вже давно

І не пам‘ятаєш коли…