“Дзеленькнули ключі – мурах пробіг по спині”

Дзеленькнули ключі — мурах пробіг по спині:

тебе замкнуть ось-ось морози у крижину…

Дзеленькнули ключі, і серце защемило,

і стиснулось вночі до крапки твоє тіло…

Отвердли подих, звук, горіхові долоні,

і скойками накривсь — всередині солоний…

А шкіра на траві — немов чужа сорочка,

ізменшивсь об’єм твій: піщинка,

болю точка…

І вивернувсь, позбувсь уяви та омани,

сам у собі загуск, неначе біль у рані…

Та в серцевині — ти, у осереддя болю…

Благаю! відпусти на забуття, на волю…

***