Джерело

Біля нього іржавіють стріли,

Що упали в некошений лан.

Біля нього жили і старіли

Покоління полтавських селян.

Біля нього земля перерита:

Ті що впали, — такі молоді!..

І шипіли метеорити

У його прохолодній воді.

Біля нього шукатиме раю

Невідомого віку село…

А поки що поволі вмирає

Під дубком вікове джерело.

У деревах поменшало соку —

Корінь висушить спека лиха.

Кажуть, що від недоброго ока

Кров глибинна пересиха.

Тільки бачу оту блискавицю,

Що небавом сюди упаде

І оновить дідівську криницю…

Гляньте в небо: вона гряде!