Джерело натхнення

ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ

Коли в мене, буває, добрий гумор зникає,

Або пропадає у хащах міських творчий Пегас!

То на душі неначе сонячний день смеркає,

І тяжко від цього на серці стає водночас!

То ж я тоді шукаю джерело натхнення,

Сідаю під зеленим платаном на лавку!

Та прошу у Бога для себе благословення

І, щоб послав на очі найгарнішу білявку!

А Бог, чому я дуже радію – прекрасно знає,

Та посилає по алеї красунь – одну за одною!

І тоді в мене вже серце на весь голос співає,

І погляд вкривається позолотою чарівною!

А повз мене вже линуть кралі, як у кіно,

Чорненькі, біленькі, русяві, руденькі!

Вони п’янять мій розум, як молоде вино,

Високі, стрункі, тоненькі, повненькі!

Яких україночок бачити тільки серце бажає,

Раденьких, жвавеньких, чемненьких, легеньких!

І насолоджуватись дивом доля мені потурає,

Люби яких хочеш – стареньких, або молоденьких!

Я стою і зустрічаю поглядом фей небесних,

І почуваю – зі мною робиться щось не те!

Бо погляд бентежать м’ячиків двоє чудесних

І на небо возносить не бачене декольте!

То ж я радію і красунь поглядом проводжаю,

А в свідомості вже сум’яття і круговерть!

Але, як дальше жити я вже прекрасно знаю,

А м’ячики по алеї – круть-верть, круть-верть!

Все, бачу в небі, Пегас мій вже повернувся,

Вже думка моя радіє і весело співає душа!

Я ще раз на красунь туди-сюди озирнувся

І, вибачайте, будь-ласка, – побіг писати вірша!

21 липня 2022 року