Дзвіночку віхи кришталеві

Не тиша на даху під кленом -

Куниці крались у вікно!

Був місяць срібний, маломлений

І бовдур квітнув, і вапно.

У кольорах бузку й щериці

Пенати будували міст,

Ховали воду до криниці,

Мов невиразний довгий зміст.

Плелися віхи кришталеві

Дзвіночком в хату коваля

Із краю зваби в дні липневі

Зіри, кунжута, мигдаля .

О, гори часу пірамідні! -

Не озирайтеся на плай,

Переназвіть старі музеї,

Знайдіть для долі коровай.

Лякає світ червона свитка

І ліс темніє за вікном,

Коли коваль шукає квітку,

Як дивну радість під рядном,

Коли знайде прийде надія,

В печатку сили перейде,

Немовби мрія гречкосія

В зерно дозріле і тверде…