Ех, літа, літа

— Мав я, брате, жінку — ідеал краси.

Талія тоненька, наче у оси.

А тепер змінилась, а тепер — не та…

Трохи зіпсувала зайва повнота.

Другий головою сивою хита.

— Правду ти говориш, швидко йдуть літа.

Тільки в мене жінка й досі, як оса:

Наче й не тоненька, а проте куса.