Ейфорія

Плаче небо в розпачі думок,

Стеле осінь золотий свій килимок.

Накивати п’ятами хоче тепло,

Що у душу літом залягло.

Хочеться закрити усі двері і віконця,

І не випускати із душі проміння сонця.

Так ще хочеться у ейфорії цій побути,

Смак той щастя ще раз пережити і відчути.

***