Ехо

Ноги не знають куди іти,

Краплі паршиві рятують від темноти

Та чи врятують?

Чи там вартують і я не знаю куди піти.

Стільки питань, думок

Наважитись на реальний крок,

А не тікати від пустоти,

Такої глухої і такої гучної водночас.

Всюди воно чатує на тебе.

Ховайся, кричи аж до неба

Ніхто не почує той здавлений крик.

До нього всі звикли, та й ти стрімко звикаєш

Поступово його в клітини впускаєш.

І все, крик живе у тобі.

Це частина тебе,

Твого страху і болю

Ви разом завжди

Озирнись. Він поруч з тобою.