екзорцисти

**

На старість ми самі собі екзорцисти,

такі собі Черевомовці правди;

наші наміри (хтось не вірить, а мав би) -

праведні і чисті

як щойно з моря на пляжі нудисти,

а повз них по домівках розходяться аргонавти –

слава Богу, змогли доплисти!

Спочатку до сімей, а потім внести правки

у опис світу, у всі ті списки; щось дивне, щось корисне,

Але, мабуть, вже завтра…

Нині ж все хай ще буде як є. Хай ще нами правлять

боги з родин стародавніх.

Грифони і кентаври,

пекельні музики, небесні хористи…

доля ж - це завжди щось надто особисте,

і надто уявне…

схоже і водночас неспівставне.

Як смак кави:

іноді - це просто вправність баристи,

в якому гени Борджіа ще не скисли.

Загусто? Розбавте!

При виборі кращого рахуються і голи, і асисти.

Якби ж то кайдани перегризти,

Та то не забавки…

Ми латентні всезнаючі державці-

Таксисти,

які не їздять мовчки, і зáвжди

плутаються в навігаторі проїзду до місця призначення.

за описом у них наявні

всі ознаки терористів.

Та чи має значення

Ця грав в слова і числа,

Коли далеке стає близьким

і переходить в особисте,

А згодом в забуте і втрачене?

Це збіса боляче! Але те, що нас не знищить,

Попросить пробачення

І згодом спробує знову. І, можливо, таки доб’є.

Попри старі уявлення – небо дуже тернисте,

А твій янгол-хоронець – надокучливий тер’єр.

Ех, якби ж то винайти такий пристрій,

Що вишукано складе твоє життя в ряд фур’є.