Еонотема

Небесне тіло чотири з гаком мільярдів років тому

Голодно поглинає астероїди й льодяні комети

Древнє життя колись-таки переможе пітьму

Забуяє серед первісного океану молодої планети

А поки - атмосфера наповнена жаркими потоками

Водяного пару, кислот, аміаку, вуглекислого газу,

Вулкани вкидають розпечену лаву й пекельний попіл,

З кінцем еону Гадейського він вдобрить оазу.

І от - вже вирують безкрайні простори гідросфери,

Наповнені першими анаеробними прокаріотами.

Освоїли фотосинтез у цю доісторичну еру,

Та їм далеко до того, щоб зватись рослинами чи істотами.

Уже сплели в нуклеоїдах подвійні ланцюги,

Хоч поки занадто хаотичні й не обзавелися ядром,

Куди пальцем не ткни - заволоділи усім навкруги,

Величають собою перший живий - Архейський еон.

Океан тепер остигає невідворотньо, хоч і повільно,

Життя швидко заповнює цей бульйон своїм безмір’ям,

Густі хмари - несуться, чорніють і закривають щільно

Зовсім не схожі на нинішні - пра-прадавні сузір’я.

Верх іще довго навіть не буде кому назвати небом,

Тут лише первобутні організми пізнього Неоархею.

Час був до них, як ні до кого іншого щедрим:

Цілий мільярд років розпоряджувалися Землею.

А далі - прийде Сидерій і всю планету очистить -

Станеться найстрашніша в історії катастрофа:

Ціанобактерії вивільнять стільки токсичного кисню,

Що славні анаероби відійдуть у минулу епоху.

Потім - закономірне і невмолиме Гуронське зледеніння -

Вже для самих водорослей наступить вимирання.

Докембрій формував залежі руд і вапна скам'яніння,

Був не надто благодатною порою для виживання.

Зате, точно славився тим, що глибоко в його нетрях

Вкінці еону Протерозойського, винайдуть аеробність,

Родинія в цей час повільно дрейфуватиме по планеті,

Еволюція складатиметься у життєву невідворотність.

Одинокі клітини дуже скоро навчаться ділитися,

Стануть цілими організмами, і назвуться Едіакарська біота:

Вендські тварини, птеридини і чарнії будуть стелитися

Дном океану - величні і прекрасні осмотрофні евкаріоти.

Тектонічні плити повзтимуть - за міліметрами міліметри,

Щоби вкотре зійтися в танці і об’єднатись в Гондвану,

Рослини виберуться на сушу і заселятимуть континенти,

А Трилобіти не схочуть виходити - для тверді їм поки рано.

Кембрійський вибух подарує різноманіття флори і фауни:

Безліч членистоногих, молюсків, водорослей і рифів

Відростять скелети і мушлі, щоб зрештою стати копалинами,

Надовго лишатись причиною теорій, суперечок і міфів.

І от перші тварини осміліють і викарабкаються на сушу,

Місяць все ще займатиме пів-неба, і буде занадто близько,

Гігантські хвилі припливів омиватимуть юні душі

Супутник віддалиться, та так і не кине свою колиску

І коли доба майже рівною стане двадцяти чотирьом годинам,

Планета повітрям насититься і вкриється щільно озоном,

По суші почнуть повзати і ходити строкаті тварини,

Це сміливо можна буде назвати останнім - Фанерозойським еоном

Далі - Палеозой швидко змінятиме Тріасовий і Юрський період,

З’являться перші динозаври і виникнуть найдавніші ссавці,

Побачать астероїд - майже одразу, відносно минулих мірок,

Зникнуть дрібні рептилії і молюски, та й динозаври теж вимруть вкінці.

Від них тільки кості глибоко під землею лежатимуть нерухомо.

Далі похолодання змінятиметься потеплінням, як було завжди,

Прийде Антропоцен і високо підіймуть голови перші хомо,

А дельфіни і кити - вже мільйони років, як повернуться до води.

І практично нічого не зміниться з того часу в масштабах планети,

Льодовики насуватимуться і відходитимуть, і розквіт змінятиме вимирання,

Земля - так само, як і спочатку, поглинатиме астероїди і комети,

А що буде далі - поки судити рано

20.04.23