епоха діамантових зірок

епоха діамантових зірок 

на знищення кинджально ріже Всесвіт.

той холод кольорів

та хаотичність звуків,

холодний блиск -

апофеоз прощання,

реквієм світам,

які кристалізовані зоріють 

на згубу,

в забуття...

шлях діамантовий

останній шлях зірок.

лиш полиски слабі

з проміння тьмяного

блукають між руїн

незбутніх мрій

в надіях невиразних порятунку,

допомоги,

співчуття...

і стогін жалісний зірок

(зірок, котрі згасають) -

у подиху останніх гравітацій

червлених куль зотлілих карликових зір,

буяли що та сяяли, іскрилися, палали

у полум'ї бурхливого життя

(колись такими були)...

лишився крик, цей стогін з болю

та озови у Всесвіті пустельному крізь тишу,

у темряву щільну та непроглядну...

і шлях той діамантовий  - у несвіт

між чорних гострих брил планет загиблих,

поміж колишніми життями.

наосліп зорі стомлені 

інертні 

плентають -

кривавий слід за ними шлейфом,

хмаринами рожевими, туманом

й розірвані в ніщо в безодні

обвуглені у темряві зникають... -

чи оживуть, відродяться уламки?

прокинуться колись від летаргійних снів?

а може їхній сон - колапс матерій,

хімія гниття та поглинання останнього шляху

в епоху діамантових завершень?...

...чи встигнемо знайти собі ми інший Всесвіт,

уникнути аби страхіть подібних та анігіляцій?...

бо важко усвідомити себе нам 

як  тимчасовість

у тимчасових Всесвітах,

в просторах тьми безмежних...