ЕПОС КРАСИ

від прадавніх часів, у міфах священних,

точились дебати про форми натхненні.

боги і герої, у спорах одвічних,

шукали вершину краси чарівничої.

Афродіта з піни морської постала,

грудьми досконалими світ чарувала.

Фрейя ж північна славилась гідно,

сідницями звабними - це очевидно.

епохи минали, імперії гинули,

а суперечки ці ніяк не покинули.

ренесанс оспівав розкіш форм пишнотілих,

модерн возвеличив струнких, легкокрилих.

у танці космічному форми кружляли,

митці їх на полотнах прославляли.

від мармуру статуй до пікселів чітких,

краса надихала у образах вічних.

триває ця битва естетики й смаку,

немов одіссея крізь вічність буття.

чи варте змагання це вічного плину?

чи в єдності форм - таємниця життя?

питання одвічне!

відповідь, мабуть, у серці таїться.

краса багатолика, життя швидкоплинне,

тож цінуймо усе, що нам насолоду дарує!