errare humanum est, ignoscere divinum.

Петро - святий, людина, друг Христа.

Хоч вірив і любив – та відцурався.

Історія повчальна й непроста,

Він жив і помилявся – та не здався.

У морі плавав, закидавши сіті,

І всяке лихо на воді пізнав,

Бували діти і голодні й ситі,

Та що б не сталося – науку з того мав.

Один мотив сповідує стихія –

Безодні паща або сили гарт.

Не випадкова будь-яка перипетія,

Покаже скрута – хто і чого варт.

Багато люду кроками добра

Ішли і, звісно , спотикались.

Та в кого дух гординю подолав –

Із компасом у тьмі не повбивались.

Зернина є у ремеслі рибалки –

Смиренним бути, як приплив-відплив,

І не шукати в оці брата скалки,

Цінніше – як в своїм її відкрив.

Петро покаявся – і щирим був цей жест,

Він усвідомлення пустив у себе струм:

Що «Errare humanum est…»,

Та «…ignoscere divinum».