Есхатон

Закінчується казка,

простелений рушник,

на краю відкривається

магнітуда космічної порожнечі,

мов удар гонгу,

від якого хитаються

самі тектонічні плити

твого розуміння себе,

у пальцях твоїх

опиняється перо долі,

і далі простий залишається вибір:

укусити себе за хвіст

чи рушити далі – наосліп,

з одним тільки компасом сподівання

і всім, що вдалось відвоювати

на шахівниці Всесвіту,

в наплічнику…

Провідник помирає

з простягнутою рукою,

кров пролито,

невинність порушено,

з боязкою цікавістю звір

визирає за обрій,

з недовірою обмацує

невідомий шлях,

прекрасне далеко,

червоне Сонце

ставить питання,

звір здійснює хід…