Есмеральда

Шаліє вихор полум’я і змори:

Коза, та бубон, та циганський стрій.

П’єр Гренгуар, високий і худий,

Уже забув містерії і хори.

Реве юрба, мов різнобарвний рій:

Пани, старці, войовники, актори.

Так всі річки у повновладне море

Вливаються, як многохвостий змій.

Дівочий стан приваблює і надить

Перед собором, де ряди химер

Зібралися холодну раду радить.

Він на коні, прекрасний Шатопер!

Але вгорі, в стрілчастій амбразурі,

Палають очі горді і похмурі.