Естонський мачо

Мій **Естонський мачо**, стриманий і гордий,

Зі сміхом у очах, що сині, наче лід.

Не треба нам романтики й акордів,

Давай покажемо, як ми стрічаєм світ!

Візьми ту палку, **бий по тому листю**,

Що осінь розкидає жовтим килимом.

Нам треба місця, щоб не було тісно,

Інакше осінь стане тягарем.

Що ж це за осінь? **Яке воно мале**

Й незграбне, наче світ без обіцянок.

Мені набридло жовте та сіре,

Цей дощ і мряка, мов на привітання.

Я більше не бажаю бачить сльоти,

Я хочу блиску, чистоти й біди.

**Я вже не дочекаюся снігу**, Томасе,

Щоб ти прийшов, і все навколо... зникло.

Бо тільки сніг приносить забуття,

І покриває те, що вже віджило.

Мій **Естонський мачо**, наче нова суть,

З тобою зиму ждатиму сміливо!

***