Етюд душі у митях ейфорії

Етюд душі у митях ейфорії.

Примхливий подих юної весни.

Шалений міф, реальність наче мрії.

У міріадах зір “рожеві сни”.

Мольберти днів – буденності шедеври.

Сполохані цілунками слова.

Загублені у тьмі весняні перли..

Згорає сум у дотиках пера!..