Етюд неспокою

трава на камені вона

вночі шумить у ранах дому

і лугом дихає стіна

рослинне тіло в кам’яному

і ми так часто не спимо

і видивляемо впівока

як з того боку крізь трюмо

трава зітхнула мов затока

вганяючи коріння клин

у ці крихкі тріскучі плити

запасти в усмішки щілин

триматись каменя і жити

за крок від рейок і коліс

вона протне розсохлі рами

висока й чиста ніби ліс

трава яка прийшла за нами